Бесіда «Вплив телебачення на психіку дитини»

     Телебачення давно вже стало невід'ємною складовою нашого життя. Покоління людей старшого віку не мислить свого існування без щоденного перегляду новин, без нескінченних серіалів, покоління сьогоднішніх 20 – 30-річних із задоволенням переглядає всілякі ток-шоу, школярі теж поспішають до телевізора, щоб зануритися в сучасний світ прекрасного, перенестися в далеку історію чи пофантазувати про майбутнє.

     Масова комунікація значно зменшує потребу в особистому спілкуванні. Соціологічні дослідження вказують, що за критерієм тривалості перегляду телепередач підлітків можна розділити на 4 групи:

-       телемани (дивляться телевізор більше 6 годин на добу);

-       активні глядачі (4 – 6 годин);

-       помірні телеглядачі (2 – 4 години);

-       пасивні (менше 2-х годин).

     Що ж таке телебачення?

Телебачення – виробництво та розпов­сюдження аудіовізуальних передач та програм – тобто це джерело інформації і розваги. За декілька останніх десятиліть на людину нахлинув величезний потік інформації. Ви тільки уявіть собі: порівняно з 1900 роком швидкість пересування виросла в 1000 разів, а швидкість передачі інформації в десятки мільйонів разів. Учені підрахували, що зростання інформації відбувається в геометричній залежності. Усе це викликає в людини сильний стрес і дезорієнтацію, а в непідготовлених людей виникає криза цінностей. Зі всього потоку інформації корисною є тільки 1 – 2 %. Потік несистематизованої інформації робить важливішою роль учителів, бібліотекарів, батьків – роль добре інформованих штурманів, які вам допоможуть навчитися вибірково ставитися до інформації.

     Що таке інформація?

За словником «інформація» — відомості про які-небудь події, чиюсь діяльність, повідомлення про щось, іншими словами можна сказати, що це відомості про навколишній світ і процеси, які в ньому відбуваються, які сприймаються людиною, або спеціальними пристроями.

       А що таке знання?

     За словником «знання» — це пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому. Знати — значить випробувати, переживати самому.

     Інформація завжди на поверхні, а знання – глибоке почуттєве переживання та сприй­няття світу.

     За тривалий період існування пройдено довгий шлях розвитку засобів передавання інформації від умовних позначок на скелях і деревах первісною людиною до передавання інформації з далеких куточків космосу за допомогою радіо- і телесигналів).

     Послухайте цікаву інформацію: в США на одну особу припадає 500 фільмів, що знімається за рік, в Росії – 54, а в Україні лише – 5 фільмів.

     Але телебачення має і негативний характер.

 На першому місці в негативному рейтингу є реклама.

 Чому сталося так, що борючись у демократичному суспільстві за найбільшу свободу – право вибору, ми дозволяємо підкоряти свій вибір невидимому насиллю зі сторони творців та розповсюджувачів реклами?

 Розглянемо дію реклами на особистість та деякі поняття.

 Потреба – бажання володіти предметом, а інтерес — бажання познайомитись із ним, а значить, це мотивований пізнавальний процес на шляху досягнення бажаної мети.

 Потреби можуть бути свідомі та несвідомі. Через рекламу відбувається нав'язування інтересів та несвідомих потреб, а отже відбувається вплив на підсвідомість людини, і щойно підсвідомість отримує установку, вона одразу починає піклуватися про її реалізацію.

     Рекламісти за допомогою психологічного впливу намагаються робити з людини   маріонетку.

     А тому, коли ви дивитеся рекламу про тютюн, алкоголь, наркотики, робіть висновки. І знайте, що за все заплачено. Отже, ваша задача – це не значить, не дивитися рекламу, а вміти знаходити межі між корисним та шкідливим.

    Негативні сторони телебачення: насилля та жорстокість.

    Телевізійні кадри надовго закарбовуються в пам'яті. Так, сила побаченого велика, і телебачення про це знає. Тому не скупиться на сенсаційні репортажі: природні катаклізми з людськими жертвами, терористичні акти, в результаті яких гинуть люди, вибухи, кров, людські страждання. Після перегляду такої інформації відчуваєш страх. Психологи кажуть, що це «робить пробоїну в духовному захисті людини, й через цю пробоїну можна впровадити найрізноманітніші установки».

     А телебачення все частіше показує те, що люди не повинні бачити – смерть. Смерть повинна бути прихованою від сторонніх очей, цей постулат притаманний нашій культурі. Тому одне з головних обвинувачень на адресу ТВ – це зривання покрову з явища смерті.

    В Україні в травні 2002 року Державний комітет інформації проаналізував 7 найбільш рейтингових телеканалів: УТ-1, 1+1, Новий канал, Інтер, ICTV, СТБ, ТЕТ. Висновки невтішні: всі канали порушували ст. 300 і 301 Кримінального кодексу України, які передбачають покарання «за ввезення, виготовлення або розповсюдження продукції, що пропагує культ насильства та жорстокості», зокрема кіно та відеофільмів.

     За повідомленням вчених, під час ефірного часу на телеекрані відбувається від 3 до 5 актів насильства, а при демонстрації дитячих програм, зокрема мультфільмів, ця цифра збільшується до 20 – 25. Отже, можна зробити висновок, що тривалий перегляд телепрограм веде до агресії. 43% тих, хто у віці 14 років дивився телевізор понад 3 години на добу, схильні до насильства.

     Отже батьки не повинні дозволяти дітям дивитися телевізор більше 1 години на день. А хто дивиться телевізор надто багато, перетворюється на телеінваліда.         Одержуючи 80% інформації «через телевізор», деякі підлітки не хочуть учитися працювати з інформацією, що надходить в інший спосіб – із книг, газет, журналів.

     Соціально-психологічними дослідженнями встановлено залежність між культурним рівнем людини й тим, якому способу отримання інформації людина віддає перевагу: чим вищий цей рівень, тим менше вона дивиться телевізор, тим більше слухає радіо і ще більше читає газети, журнали, книги.

              Підсумок

 «За»

o   Телебачення виконує просвітницьку та виховну функцію. Є способом одержання інформації та різногалузевих знань.

o   Серед усіх інших телебачення є таким засобом масової комунікації, що найлегше сприймається людиною, бо порівняно з читанням або слуханням радіо, тут людина докладає найменше розумових зусиль.

o   Телебачення найоперативніше інформує про події у світі.

o   Телебачення імітує тривимірний простір на екрані, одночасно використовує зорові та слухові образи, створює справжнє видовище, яке приносить відчутну насолоду людині.

o   Не рідко телебачення стає єдиною відрадою для самотніх людей. У них виникає ілюзія причетності до подій всесвітнього масштабу.

o   Телебачення – найдоступніший вид відпочинку.

o   Телебачення використовується з метою пропа­ганди певних цінностей: за здоровий спосіб життя, підняття духу патріотизму, замислення над еколо­гічними проблемами.

o   Елемент культури нашого часу.

o   Невід'ємна частина духовного життя.

o   Під впливом кіномистецтва розвиток зорово-слухового сприйняття.

o   Динамічне сприйняття художньої інформації.

o   Телебачення впливає на розвиток асоціативного мислення.

o   Забезпечує наочність подій.

o   Телебачення надає можливість аналізувати вчинки героїв та ідентифікувати себе з улюбленими героями.

o   Формує емоційну сферу особистості.

o   Ціннісно-вибіркове ставлення до життя.

o   Професійну орієнтацію підлітків.

  «Проти»

o Скорочення потреби в міжособистісному спілкуванні, його заміщення віртуальним спілкуванням.

o 3 появою пультів дистанційного управління розвивається невміння зосереджуватися, доводити почату справу до кінця, що суттєво відбивається на якості навчання школярів.

o   Формується пасивне сприйняття світу, тобто – особистість із низькою трудовою активністю і творчим потенціалом – «телеінвалід».

o  Великий обсяг телевізійної інформації призводить до того, що підліток не встигає її переробляти. Виховується споглядач, спостерігач, а не аналітик.

o   Довге сидіння перед телевізором погіршує зір дітей, сприяє розвитку дитячої гіподинамії.

o Зростання агресивної та деструктивної поведінки.

o   Засилля насильства на телебаченні підвищує агресивність, емоційну збудженість, знервованість.

o   Надмірне смакування подробиць злочинів.

o  Підвищена емоційність призводить до правопорушень, вживання наркотиків, бійки із ровесниками та вживання тютюну, алкоголю.

o   Вплив ЗМК – ототожнення підлітками себе з «крутими» телегероями.

o   Негативний вплив телебачення на сексуальну поведінку підлітків.